Анатолій Октисюк

Судячи з реакції Росії – публікацій у російській пресі та заяв російських політиків — Москва сприймає рішення Парламентської асамблеї Ради Європи  про зміну санкційного механізму, яке дозволить російській делегації тепер повернутися до роботи в цій організації, своєю найбільшою дипломатичною перемогою за останні п’ять років. Крім того, вони переконані, що це рішення стане першим кроком до зміни загального тону відносин Європи та Росії, які відтепер поступово будуть нормалізуватися і ставати більш прагматичними, а в майбутньому це призведе до зняття економічних санкцій. Загалом, у Москві вірять, що це – перший крок до врегулювання ситуації в Україні на їхню користь.

Тому сьогодні росіяни святкують. Вони переконані, що рухаються правильним шляхом. А повернення російської делегації до зали ПАРЄ стане додатковим інструментом в їхніх руках задля пропаганди позицій Кремля. Росіяни мають твердий намір з таким самим успіхом вирішити питання і щодо Криму, і щодо Донбасу.

Крім того, Росія переконана, що діє правильно, коли виходить з позиції сили і рубля.

Проте не варто переоцінювати наслідків повернення Росії до активної діяльності в Раді Європи. Тому що насправді це особливо не позначиться на роботі даної організації. Усе буде так, як і було, йтиме планова робота.

Сьогодні росіяни святкують. Вони переконані, що рухаються правильним шляхом. А повернення російської делегації до зали ПАРЄ стане додатковим інструментом в їхніх руках задля пропаганди позицій Кремля. Росіяни мають твердий намір з таким самим успіхом вирішити питання і щодо Криму, і щодо Донбасу

Єдине – тепер підвищиться конфліктність у ПАРЄ, тому що Росія є подразником не тільки для України, а для цілої низки країн Євросоюзу. А використовуватиме вона залу ПАРЄ як ще один майданчик для донесення своєї офіційної позиції.

У відповідь на рішення ПАРЄ в Україні заговорили про можливість демаршу, аж до виходу України з Ради Європи.

Загалом, на мою думку, нашій країні потрібно провести аудит членства в усіх міжнародних організаціях. Адже Україна є членом близько сотні різних організацій та робочих груп, але ефективність і результат від цього членства майже нульовий. У цьому плані я прихильник трампізму: як відомо, американці за президентства Трампа вийшли з цілої низки непотрібних організацій. Бо існує дуже багато регіональних організацій, які збираються всього раз на рік, результат від членства в них не надто помітний, але при цьому на них все одно з державного бюджету витрачається купа грошей.

Я вважаю, що ПАРЄ є однією з таких непотрібних організацій для України. Тому, як на мене, слід розглянути питання про можливість виходу з неї. Нам потрібно бути реалістами: у зовнішній політиці правила диктують гроші. І в даному випадку Україна не здатна компенсувати Раді Європи ті втрати, які вона недоотримує через те, що Росія не сплачує членські внески, бо була позбавлена права голосу в ПАРЄ. Росія у своїй зовнішній політиці використовує силу і гроші, а в цьому ми не можемо з нею конкурувати.

До того ж, не слід забувати, що Україна може просто призупинити членство в ПАРЄ, а не виходити з Ради Європи взагалі

Україні є на що витрачати бюджетні кошти, які зараз йдуть на сплату членських внесків у масу організацій. Більш розумно було б спрямувати ці ресурси на внутрішні потреби – армію, інфраструктуру, реформи абощо.

До того ж, не слід забувати, що Україна може просто призупинити членство в ПАРЄ, а не виходити з Ради Європи взагалі.

Чим пояснюється така поблажливість європейців по відношенню до Росії, чому вони вирішили «пробачити» їй усе, що вона зробила в Україні? Тут справа не тільки в грошах. Чимало європейських країн прагнуть повернути Росію в легальний простір, аби вирішувати з нею питання в міжнародно-правовому форматі.

Так, західні партнери України пояснюють, що дане рішення ПАРЄ орієнтоване не на російський уряд, а на потреби пересічних росіян. Зокрема, про це говорив президент Франції Еммануель Макрон під час недавнього візиту президента Зеленського до Парижу. У Європі пояснюють свою позицію тим, що, мовляв, це дає можливість захищати права росіян, у тому числі в міжнародних судах, розслідувати порушення прав люди, незаконні переслідування, тиск, побиття тощо. Європейці переконують, що цей крок орієнтований на забезпечення прав та інтересів пересічних російських громадян у європейських інституціях.

Але проблема в тому, що європейці не провели комунікаційну роботу з Україною. Тому у нас це рішення ПАРЄ сприймається виключно як дипломатичний провал української сторони.

Хоча в певному сенсі це – справедливе зауваження, тому що Володимир Зеленський був доволі пасивним і не приділяв достатньо уваги питанню можливого повернення права голосу російській делегації у ПАРЄ. Він не проводив жодної зустрічі, ніякої роботи, не спробував відвернути прийняття цього рішення. Зеленський повинен був здійняти галас довкола цього питання. Але команда нового президента і він сам змовчали, тим самим дали в руки Росії цей інструмент.

Слід зазначити, що питання про повернення Росії до ПАРЄ обговорювалося вже давно, ще за президентства Порошенка. Але тепер уже владу в Україні представляє Зеленський, тому справедливо це чи ні, але тепер «усіх собак будуть вішати» саме на Зеленського

Це недопрацювання команди нового президента буде активно використовуватися у політичній конкуренції противниками євроінтеграції. Вони наголошуватимуть, що Європа «кинула» Україну, що європейцям наплювати на західні цінності – Європа зважає виключно на гроші і силу. Це – дуже крутий козир, який з’явився в руках проросійських сил в Україні. І «Опозиційний блок», і «Опозиційна платформа – За життя» будуть на цьому активно грати і підкреслювати, що Україна на маргінезі інтересів Європи. А головне – це буде дуже відчутно, особливо напередодні парламентських виборів в Україні.

Так, слід зазначити, що питання про повернення Росії до ПАРЄ обговорювалося вже давно, ще за президентства Порошенка. Але тепер уже владу в Україні представляє Зеленський, тому справедливо це чи ні, але тепер «усіх собак будуть вішати» саме на Зеленського.

Так, це був тривалий і закономірний процес у Раді Європи. Але, разом із тим, не надто правильно поводився Зеленський під час розгляду цього питання в ПАРЄ та одразу після прийняття рішення – занадто довго він мовчав. Зеленському потрібно було оперативно окреслити позицію, виступити із заявами, здійняти інформаційний галас довкола цього. А тепер, що б він не говорив, його політичні конкуренти вказуватимуть на те, що він – слабкий політик, та «ліпитимуть» йому першу дипломатичну поразку. Адже в Україні навіть не всі політики розуміють передумови ухвалення цього рішення ПАРЄ, не кажучи вже про пересічних українських громадян…

Чи може зняття санкцій з Росії у ПАРЄ стати першим кроком у ланцюжку рішень щодо зняття інших антиросійських санкцій? Навряд чи. Зрештою, проти Росії запроваджено чимало політичних санкцій, пов’язаних із різними чинниками: з Донбасом, виконанням Мінських угод та анексією Криму. І вони, не дивлячись ні на що, поки що продовжують діяти.

Анатолій Октисюк, політолог, експерт аналітичного центруDemocracyHouse

Источник: УНИАН

Оставить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.
  Подписаться  
Уведомление о